Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

​

                                                     Хто провокує булінг в дитсадку

 Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

​

                                                    Педагог або помічник вихователя:

• зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

• ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

• глузує із зовнішнього вигляду дитини;

• образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

• проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

                                                           

                                                             Батьки або члени сім’ї:

• б'ють та ображають дитину вдома;

• принижують дитину у присутності інших дітей;

• проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

• ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

 

                                        Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

 

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

• не хоче одягатися вранці;

• шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

• просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

• плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;

• грає наодинці.

• В дитячому садку:

• не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

• усамітнюється при будь-якій нагоді;

• часто губить свої іграшки або речі;

• бруднить чи псує одяг;

• грає поламаними іграшками;

• відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

• не має друзів у групі. 

​

                                                                        Що робити батькам

​

• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

• Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).

• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.

• Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.

• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.

• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.

• Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

​

​

      Пам'ятайте: дитина, що стала  учасником цькування (нападник, спостерігач або         жертва), яку б позицію вона  не дотримувалась  при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.