Психологічна служба ЗДО

Вітаємо вас на сторінці Психологічної служби ЗДО № 1 м.Чорноморська

Тут Ви знайдете інформацію, яка допоможе підтримати емоційний добробут дітей та створити сприятливий психологічний клімат вдома чи у закладі.
Мета нашої психологічної служби — супровід розвитку дитини, підтримка батьків та педагогів у професійних викликах та налагодження партнерської взаємодії з батьками. Ми працюємо для того, щоб кожна дитина зростала у безпечному, доброзичливому й гармонійному середовищі.

Разом формуємо простір довіри й підтримки. 🌿

Основними завданнями практичного психолога на 2025/2026 навчальний рік є:

Психологічний супровід всіх учасників освітнього процесу в умовах війни.

Психологічний супровід адаптації новоприбулих дітей.

Психологічна підготовка дітей до шкільного навчання.

Діагностика розвитку пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери дошкільників.

Корекція та розвиток пізнавальної та емоційно-вольової сфери дітей.

Профілактика утворення негативних особистісних проявів у дітей дошкільного віку засобами арт-терапії.

Захист психічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу.

Здійснення психологічної підтримки здобувачів освіти з числа внутрішньо переміщених осіб;

Запровадження на сайті закладу сторінки «Кабінет психолога» та онлайн-консультування в групах батьків та педагогів;

Створення безпечного, інклюзивного та підтримувального освітнього середовища;

Ознайомлення педагогів з технологіями надання першої психологічної допомоги учасникам освітнього процесу та запровадження «Психологічної хвилинки» під час занять;

Інформування з проблем торгівлі людьми;

Інформування з питань запобігання та протидії домашньому насильстві в умовах воєнного стану в Україні;

Ознайомлення учасників освітнього процесу із загрозами, які може нести інтернет (шахрайство, спам, кібербулінг тощо);

Популяризування ненасильницької моделі поведінки;

Ознайомлення педагогів та батьків здобувачів освіти з основними закономірностями та умовами сприятливого розвитку дитини тощо.

Психосоціальна підтримка дітей, які пережили втрату, евакуацію, переміщення або набули іншої форми травматичного досвіду;

Розвиток психологічної стійкості та емоційної грамотності в умовах війни та тривалого стресу;

Підтримка педагогів у збереженні власного ресурсу, подоланні професійного вигорання, формуванні здорових комунікацій у колективі.

12.12.2025

Консултація для педаогів "Взаємодія вихователя з гіперактивними та агресивними дітьми"

Розмежовуємо поняття

Діти дошкільного віку, здорові фізично й психічно, мають бути активними, цікавитися усім, що їх приваблює в навколишньому світі. Тож цілком нормально, коли дошкільники не можуть довго всидіти за столом, їх складно вгамувати перед сном, вони бігають, не зупиняючись, після тривалого часу сидіння, не здатні до тривалого очікування.

Інколи дорослі змушені постояти в черзі, аби зайти до кабінету лікаря чи придбати певний товар у магазині. Для дітей стояти біля мами чи тата весь цей час доволі нудно, тож вони знаходять собі ліпші розваги, як-от обійти стелаж, дійти до кінця коридора й повернутися, порахувати кількість кроків від однієї стіни до другої тощо. І це також абсолютно нормально.

Натомість не нормально для дошкільників мовчки і спокійно стояти поруч з дорослими.

Отже, жвавість, рухливість і непосидючість дітей не завжди свідчить про проблеми в їхньому розвитку. Головні відмінності між активними дітьми та дітьми із синдром гіперактивності полягають у тому, що останні:

бігають безцільно
рухаються переважно хаотично, інколи їхні рухи навіть погано скоординовані
не затримують надовго увагу навіть на найцікавішому предметі, незалежно від ситуації — удома, у магазині, дитячому садку тощо.

Окрім цього, гіперактивні діти імпульсивні, їхня поведінка є польовою, тобто стимулом до рухів і дій є поле — середовище, оточення. Рухаючись, вони зачіпають різні предмети, штовхають однолітків. Така поведінка часто призводить до виникнення конфліктних ситуацій. Проте ні прохання, ні погрози, ні покарання на гіперактивних дітей зазвичай не діють.

Діти зі СДУГ часто ображаються, однак про свої образи забувають доволі швидко. Таким дітям складно сконцентрувати увагу, вони легко відволікаються, ставлять багато різнотипних запитань, але не завжди спроможні дочекатися відповіді. У гіперактивних дітей не працює механізм самоконтролю, на відміну від їхніх однолітків, навіть дуже розбещених.

Супровід дітей зі СДУГ

Педагоги не завжди володіють достатніми знаннями щодо роботи з гіперактивними дітьми. Здебільшого вони акцентують увагу лише на тих труднощах, які зумовлює в них перебування таких дітей у групі дошкільного закладу. Водночас педагоги не завжди розуміють, що подібна поведінка має об’єктивні причини, і дошкільники зі СДУГ просто не можуть поводитися інакше.

Зауважте!

Не лише дорослим складно взаємодіяти з дітьми зі СДУГ. Насамперед страждають самі діти. Вони не можуть поводитися так, як вимагають того дорослі, передусім тому, що їхні фізичні здатності не дають їм змоги зробити це. Таким дошкільникам складно сидіти нерухомо, не розмовляти.

Постійні зауваження, погрози, покарання з боку дорослих стають джерелом нових конфліктів. Окрім цього, такі форми впливу можуть призвести до формування в дітей негативних рис характеру. Тож навчитися жити в злагоді й співпрацювати з дошкільниками зі СДУГ — завдання для всіх дорослих, що постійно перебувають поруч з ними.

Особливості організації

Пам’ятайте, діагноз «Синдром дефіциту уваги та гіперактивності» дитині має право встановлювати лише лікар-невропатолог чи психоневролог. Тому якщо у вас а виникли підозри щодо наявності в конкретної дитини проявів гіперактивності, порадьте батькам звернутися до спеціаліста, який зможе підтвердити або спростувати цей діагноз.

Висновок лікаря щодо здоров’я дитини, встановлення їй діагнозу в категорії F90 «Гіперкінетичні розлади» за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) є визначальним для організації практичним психологом дитячого садка відповідної корекційно-розвивальної роботи з нею.

Створення психологічного комфорту для дітей із синдромом гіперактивності

Найважливіше завданням педагогічного колективу — створити в дошкільному закладі умови для психологічного комфорту гіперактивних дітей є. Запропонуйте вихователям обговорити умови, які мають бути створені в приміщенні групи, аби вони позитивно впливали на гіперактивних дітей, та які із цих умов уже реалізовані.

Обговоріть можливе облаштування групових приміщень:

у кольоровій гамі мають бути відсутні надто яскраві, насичені кольори
куточки усамітнення та психологічного розвантаження мають бути оснащенні м’якими меблями, ширмами, спокійними іграми, матеріалами для зняття емоційного напруження, гніву, як-от мішечки для криків, гумові молоточки, якими можна бити по подушці, дитячий дартс, «листки гніву», «коробочка примирення» тощо
мають бути наявні матеріали для проведення психогімнастичних ігор і релаксації, як-от магнітофон, аудіозаписи спокійної музики, килимки тощо
доцільно створити «куточок добрих справ», де кожна дитина матиме власну коробочку або кишеньку на стенді, куди вона складатиме фішки, отримані від вихователя за добрі справи та вчинки.

У результаті систематичної, організованої роботи дорослі, які оточують дошкільників, зокрема батьки та педагоги, зрозумівши суть проблеми синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, перестануть сприймати таких дітей як неслухняних шибеників, до яких слід застосовувати суворі дисциплінарні заходи. А навпаки, навчаться враховувати індивідуальні особливості кожного з цих дітей та спрямовувати свою взаємодію з ними на підтримку та допомогу їм в оволодінні важливими навичками самоконтролю. Це допоможе дітям зростати успішними, впевненими, налагоджувати ефективну взаємодію з дорослими та однолітками в колективі дошкільного закладу та поза його межами.

09.12.2025

Інформація для батьків дітей - майбутніх першокласників

"Дитина на порозі шкільного життя: психологічна готовність до навчання у школі"

На сьогоднішній день практично загальновизнано, що готовність до шкільного навчання складається з наступних компонентів:

Особистісна готовність . Включає формування у дитини готовності до прийому нової соціальної позиції – положення школяра, що має коло прав і обов’язків.

Інтелектуальна готовність. Цей компонент готовності припускає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань, сформованість початкових умінь у сфері навчальної діяльності.

Соціально-психологічна готовність до шкільного навчання включає в себе формування у дітей якостей, завдяки яким вони могли б спілкуватися з іншими дітьми, педагогами. Даний компонент передбачає розвиток у дітей потреби у спілкуванні з іншими, уміння підкорятися інтересам і звичаям дитячої групи тощо.

Крім вище зазначених складових готовності до школи виділяється й фізична, мовна, емоційно-вольова готовність.

У дошкільному віці дитина спілкується як з родиною, так і з іншими дорослими і однолітками. Різні типи спілкування сприяють формуванню самооцінки дитини та рівня його соціально-психологічного розвитку.

У результаті спільної діяльності та спілкування з іншими людьми, дитина пізнає важливі орієнтири поведінки. Таким чином, дорослий дає дитині точку відліку для оцінки своєї поведінки. Дитина постійно звіряє те, що робить, з тим чого від нього чекають оточуючі. Сформовані у дитини, оцінки власного «Я» є результат постійного зіставлення того, що він спостерігає в собі, з тим, що бачить в інших людях. Все це входить у самооцінку дошкільника і визначає його психологічне самопочуття. Самооцінка та рівень домагань можуть бути адекватними і неадекватними. Самооцінка та рівень домагань дитини дуже впливають на емоційний добробут, успішність в різних видах діяльності і її поведінки в цілому. Так, відомо, що діти з неадекватно завищеною самооцінкою дуже рухливі, нестримані, швидко перемикаються з одного виду діяльності на інший, часто не доводять розпочату справу до кінця. Вони не схильні аналізувати результати своїх дій і вчинків, намагаються вирішувати будь-які, в тому числі дуже складні, завдання з «нальоту». Вони не усвідомлюють своїх невдач. Ці діти схильні до демонстративності та домінування.

Вони прагнуть до лідерства, але в групі однолітків можуть бути не прийняті, оскільки спрямовані, головним чином, «на себе» і не схильні до співпраці. Діти з неадекватно завищеною самооцінкою нечутливі до невдач, їм властиві прагнення до успіху і високий рівень домагань.

Діти з адекватною самооцінкою схильні аналізувати результати своєї діяльності, намагаються з'ясувати причини помилок. Вони впевнені в собі, активні, врівноважені, швидко переключаються з однієї діяльності на іншу, наполегливі в досягненні мети. Прагнуть співпрацювати, допомагати іншим, товариські й дружелюбні. У ситуації невдачі намагаються з'ясувати причину і вибирають завдання дещо меншої складності (але не найлегші). Успіх у діяльності стимулює їх бажання спробувати виконати більш складне завдання. Цим дітям властиве прагнення до успіху.

Діти з заниженою самооцінкою нерішучі, нетовариський, недовірливі, мовчазні, скуті в рухах. Вони дуже чутливі, готові розплакатися в будь-який момент, не прагнуть до співпраці і не здатні постояти за себе. Ці діти тривожні, невпевнені в собі, важко включаються в діяльність. Вони заздалегідь відмовляються від вирішення завдань, які здаються їм складними, але при емоційної підтримки дорослого легко справляються з ними. Ці діти, як правило, мають низький соціальний статус у групі однолітків, потрапляють в категорію знедолених, з ними ніхто не хоче дружити.

Самооцінка, сформована у дошкільнят, зазвичай досить стійка, але, тим не менш, вона може покращитися або знизитися під впливом дорослого і дитячих установ.

До моменту вступу до школи дитина повинна вміти самостійно організовувати не тільки свої дії, але і вибрати спільну з товаришами гру або роботу, спланувати її хід, вміти вирішити конфлікт, розподілити ролі, довести розпочату справу до кінця. Діти, які мають сформовані навички позитивного взаємини, легко входять у новий колектив, знаходять правильний тон у відносинах з оточуючими, вміють рахуватися з суспільною думкою, доброзичливо ставляться до товаришів, прагнуть прийти на допомогу. Входження в новий колектив іноді є одним з вирішальних факторів успішного навчання дитини в першому класі. Тому велике значення у підготовці дітей до школи має виховання в них «якостей громадськості», вміння жити і трудиться в колективі .

Загальні рекомендації з формування адекватної самооцінки і правильних уявлень про себе у дітей дошкільного віку:
1. Оптимізація батьківсько - дитячих відносин: необхідно, щоб дитина росла в атмосфері любові, поваги, бережливого ставлення до її індивідуальних особливостей, зацікавленість у його справах і заняттях, впевненості та послідовності у виховних впливах з боку дорослих.
2. Оптимізація відносин дитини з однолітками: необхідно створити умови для повноцінного спілкування дитини з іншими; якщо у нього виникають труднощі у відносинах з ними, потрібно з'ясувати причину і допомогти дошкільнику набути впевненості у колективі однолітків.
3. Розширення і збагачення індивідуального досвіду дитини: чим різноманітніше діяльність дитини, чим більше можливостей для активних самостійних дій, тим більше в нього можливостей для перевірки своїх здібностей і розширення уявлень про себе.
4. Розвиток здатності аналізувати свої переживання і результати своїх дій і вчинків: завжди позитивно оцінюючи особистість дитини, необхідно разом з ними оцінювати результати його дій, порівнювати зі зразком, знаходити причини труднощів і помилок і способи їх виправлення. При цьому важливо формувати у дитини впевненість, що він впорається з труднощами, доб'ється хороших успіхів, у нього все вийде.

Правила для батьків:

Постарайтеся створити в родині атмосферу радісного очікування першого шкільного дня.

В останній рік перед школою зверніть увагу, як поводиться дитина в суспільстві однолітків, чи дотримується правила гри; чи вміє уважно слухати як однолітків, так і дорослих, чи може підкорятися вимогам старших; чи завжди доброзичливо ставиться до оточуючих.

Не випереджаюче вивчення програми 1 класу, а всебічний розвиток дитини має стати змістом розумової підготовки майбутніх першокласників до навчання до школи.

Ставтеся серйозно до рекомендацій лікарів, які братимуть участь у диспансеризації вашої дитини перед школою.

Обмін думками між присутніми про проблеми готовності дітей до школи.

Вихователь: Шановні батьки! Створити позитивну установку на навчання можна, якщо дорослі будуть пам’ятати, що дошкільник вчиться у грі, де активно і рівноправно беруть участь батьки. Але намагайтесь не створити у дитини уявлення, що ігри та заняття з нею є сенсом вашого життя, тому грайте з малюком у любих побутових ситуаціях і тільки у гарному настрою.

Пам’ятайте, що навчання потребує систематичності : кожен день по 10-15 хвилин дадуть більший результат, чим година-дві у вихідні дні. Також необхідно ураховувати принцип «від простого до складного», тобто неможна навчити дитину всьому, що ви знаєте і вмієте, кожен новий елемент додається постійно, коли попередні знання та уміння вже засвоєні.

І навіть при невдачах дитини схвалюйте її дії словами: «Якщо б ти зробив так ( показ, пояснення), то було б ще краще;

За період дошкільного дитинства діти переживають вікові кризи, але це тимчасові явища, вони проходять, їх потрібно пережити, як будь-які інші дитячі хвороби. Знайте, що причина гострого протікання кризи - невідповідність батьківського ставлення і вимог бажанням, і можливостей дитини, тому необхідно подумати про те, чи всі заборони обґрунтовані, і чи не можна дати дитині більше свободи і самостійності.

Важливо намагатися змінити своє ставлення до дитини, він вже не маленький, уважно поставтеся до його думок та суджень, постарайтеся його зрозуміти.

Тон наказу та утвердження у цьому віці малоефективний, намагайтеся не змушувати, а переконувати, розмірковувати і аналізувати разом з дитиною можливі наслідки його дій.

Якщо ваші стосунки з дитиною набули характеру безперервної війни і нескінченних скандалів, вам потрібно на якийсь час відпочити один від одного: відправте його до родичів на декілька днів, а до його повернення прийміть тверде рішення не кричати і не виходити з себе будь-що то не стало.

Озбройтеся оптимізмом і гумором в спілкуванні з дітьми, це завжди допомагає!

04.12.2025

Шановні батьки!

Період підготовки до школи — важливий і відповідальний етап у житті кожної дитини та її родини. Від того, наскільки малюк готовий до шкільного навчання, залежить його подальше ставлення до навчання, успіхи, упевненість у собі та комфорт у колективі.

Пропонуємо вам пройти онлайн-тест «Чи готова ваша дитина до школи?»
Його мета — допомогти вам краще зрозуміти, як розвинені основні складові шкільної готовності вашої дитини: пізнавальні здібності, емоційна зрілість, самостійність, мовлення, увага, мотивація до навчання.

Результати тесту не є оцінкою, а лише підказкою для батьків — на що варто звернути увагу, щоб допомогти дитині почуватися впевнено й радісно у новому етапі життя.

Пам’ятайте: найкраща підготовка до школи — це любов, підтримка й щоденне спілкування з дитиною!

Посилання для тестування:

https://osvitoria.media/experience/test-dlya-batkiv-chy-gotova-vasha-dytyna-do-shkoly/

03.12.2025

Шановні батьки!

Мовлення дитини — це не лише засіб спілкування, а й основа її мислення, уяви, пізнання світу. Саме через слово малюк вчиться висловлювати свої думки, почуття, будувати стосунки з оточенням, розвивати впевненість у собі.

Пропонуємо вам пройти невеликий тест «Чи достатньо ви приділяєте уваги розвитку мовлення своєї дитини?»
Він допоможе замислитися над тим, як часто ви спілкуєтеся з дитиною, чи створюєте умови для збагачення її словникового запасу, чи підтримуєте цікавість до книги, казки, гри зі словами.

Пам’ятайте: навіть кілька хвилин щирого спілкування щодня мають велике значення для мовленнєвого та емоційного розвитку малюка!

Посилання для онлайн-тестування:

https://onlinetestpad.com/ua/testview/75520-chi-dostatno-uvagi-vi-prid%D1%96lya%D1%94te-rozvitku-movlennya-ditini

03.12.2025 - Міжнародний день захисту людей з інвалідністю

Міжнародний день людей з інвалідністю, покликаний привернути увагу до прав, гідності та потреб людей з інвалідністю, сприяти їхній повній інтеграції у суспільство, усувати бар'єри та нагадувати про обов'язок суспільства забезпечити рівні можливості, доступну інфраструктуру та інклюзивне середовище для всіх. Це день для усвідомлення переваг, які суспільство отримує від участі людей з інвалідністю, та стимулювання створення доступного життя для всіх.
Основні цілі та значення:
Привернення уваги: До проблем, з якими стикаються люди з обмеженими можливостями (дискримінація, ізоляція, бар'єри).
Захист прав: Нагадування про гарантовані права на освіту, працевлаштування, доступ до транспорту та суспільного життя.
Сприяння інклюзії: Залучення людей з інвалідністю до всіх сфер життя для розвитку суспільства.
Боротьба зі стереотипами: Спростування упереджень та створення доступного середовища.
Що робить Україна (і не тільки):
Програми підтримки: Впровадження програм соціального захисту для адресної допомоги та вирішення матеріальних/побутових проблем людей з інвалідністю.
Законодавча база: Підтримка міжнародних документів, як-от Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю.
Посилення культури: Ставлення до людей з інвалідністю як до осіб з особливими потребами, які потребують уваги.
Це не свято, а важливий день для діалогу та дій задля створення справді інклюзивного та справедливого суспільства.

02.12.2025

Консультація для педагогів "Психологічна стійкість педагога: як залишитися сильним під час змін"

Варто пам’ятати, що ми, дорослі, маємо спершу подбати про свій внутрішній стан, психологічну стійкість і здатність бути гнучкими у складних непередбачуваних обставинах.
Загальновідомо: колективну психічну травму лікувати найскладніше. Тож заради забезпечення відносного душевного спокою й адекватного емоційного стану не тільки свого, а й своїх близьких, насамперед дітей, маємо взяти на себе відповідальність, передусім за себе. Урятуймо спершу себе самих, а потім і весь світ.
10 засобів невідкладної психологічної самодопомоги в умовах війни
Визначаємося із власною картиною світу
Час відповісти собі на екзистенційні запитання: “Хто я? Де я?”; “У що я вірю? На що спираюся?”; “Що я здатний зробити, а чого не зроблю ніколи?”.
Чітке розуміння власних опор допоможе впоратися з гострими емоційними реакціями, знайти пояснення тому, що відбувається, побачити обрії та перспективи.
Відкриваємо власні джерела енергетичних ресурсів
Перебуваючи у спокійному стані, запишіть чи навіть намалюйте (аби добре запам’ятати) джерела, що надають вам сили, такі як природа, спорт, спілкування, присадибна ділянка, хобі та ін. І в момент, коли вас раптом «накриють» емоції або поглине апатія, ви зможете припасти до одного з цих джерел і наповнитись енергією.
Пам’ятаймо: тривале сидіння в соцмережах дає химерне відчуття бадьорості, проте діє як алкоголь: спершу надмірна енергійність, потім «відкат» і незабаром — залежність. Тож подбайте заздалегідь про безпечні «джерела живої води».
Залишаємося (або стаємо) фізично активними
Важливо рухатися. Крім очевидної фізичної користі отримуємо шанс підвищити рівень своєї життєздатності та емоційної стійкості. Згадайте, як чудово в мирний час ваше роздратування сублімувалося у прибирання квартири. Використовуйте цей ефект.
Надихаємося мистецтвом
Ефективним засобом «перемкнутися», відпочити від тяжких думок, а також усвідомити власні поведінкові прояви та емоційні реакції є перегляд мульт- і кінофільмів, читання книжок, розглядання репродукцій картин, слухання інструментальної музики чи пісень. Сучасні вітчизняні художники миттєво реагують на події в країні, допомагаючи їх пережити. Мистецький світ слугує своєрідним амортизатором, що пом’якшує емоційні коливання і психологічні удари.
Шукаємо опору в авторитетах
Ідеї та ідеали — це те, що тримає нас на поверхні бурхливого океану життя. Кожна людина упродовж свого життя має задовольнити дві базові екзистенційні потреби: знайти відповідь на запитання «Хто я?» і «йти за ідеєю» — за автором певної концепції, групою, що її сповідує.
Це може бути Святе Письмо, або ідеї древніх і сучасних філософів, мудреців, письменників, психологів тощо. Значущих людей може бути кілька, але їхні слова та погляди мають вписуватись у Вашу картину світу.
Робимо добрі справи
Отримали ресурс від значущої для Вас людини — передайте далі, станьте опорою для інших. Добрі справи можуть бути різними: це і благодійна допомога, і волонтерство, і молитва за тих, хто перебуває на передовій, у зоні бойових дій або у скрутних умовах.
Наповнюємось українським контентом
Нині відбувається велика битва за сам факт існування України як держави, як нації. Свій внесок у Перемогу кожен з нас може зробити тим, що говоритиме українською, переглядатиме українські фільми, читатиме вітчизняних письменників, відкриватиме по-новому історію Батьківщини.
Усвідомлюємо власні емоції
Візьмімо за звичку спостерігати за проявами в собі різних емоцій. Добре спрацьовує прийом «Стоп» (відчувши, що рівень люті зашкалює, перемикайтеся, виходьте з «новинного простору») або «Таймінг» (скажіть собі: «Я поплачу до певної години, а потім, встану і піду працювати, гуляти, малювати тощо»). Звучить трохи дивакувато — люди ж не роботи! Але це не просто механістичність чи бездушність. Це про здатність до саморегуляції, про почуття відповідальності, зрілість і вихід із дитячої, позиції. Так, ми даємо собі право гніватися, лютувати, боятися, дратуватися. Але також пам’ятаємо про можливі наслідки цих емоцій, серед яких — трансформація в якість характеру (наприклад, тотальна ненависть може, у разі «застрягання» в ній, зрештою стати і частиною нашої натури).
Вітамінізуємося
З огляду на те, що нині доводиться переживати українцям, пропонуємо такий «вітамінний комплекс»:
В (віра). Історія людства засвідчує: для того, хто вірить, немає нічого неможливого, завдяки вірі здобуваються великі перемоги.
Н (надія). Не втрачаймо надії: Україні бути — квітучій, вільній і самобутній!
Р (радість). Шукаймо краплинки радості в житті: у ніжній квіточці, дитячій усмішці, у ковтку гарячої кави, у дружніх обіймах.
Ви також можете додати до цього «рецепту» дещо від себе: розписати інструкцію та спосіб застосування «вітамінів».
Живемо тут і зараз
Нікому не відомо, що на нас чекає і скільки це все триватиме. Тому маємо навчитися жити в поточному моменті. Не тужити за минулим, не боятися майбутнього, а спробувати адекватно оцінити і прожити той досвід, який пропонує нам життя.
“Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе” А. Шептицький

Матеріали взяті з журналу «Дошкільне виховання». – 2022р. – №3-4. Ст. 9-11.

01.12.2025. Знання - найкращий захист від СНІДу

«Єдине, що може реально загрожувати людству – це віруси, світ яких мало відомий нам, які дуже швидко еволюціонують у сучасному техногенному середовищі» – Джошуа Летерберг, Нобелівський лауреат у галузі медицини, перша людина, яка відокремила вірус СНІДу у крові людини.

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Не можна ігнорувати проблему ВІЛ і вважати, що вона вас не торкнеться. Кожен рік вчителька біології Волик Галина проводять просвітницьку роботу серед ліцеїстів: інформаційні тренінги, вікторини, випуск інформаційних листівок, пам’яток «Пам’ятай! Небезпека поряд! Твоє життя залежить від твоїх обдуманих дій!» . Цьогоріч було проведено дискусію «Він ближче, ніж ти думаєш…», де ліцеїсти 42 групи висловлювали свої думки про проблему розповсюдження СНІДу, про ставлення до людей ВІЛ – позитивних, про пропаганду цивілізованого відношення до таких людей. З ліцеїстами 22 групи, після перегляду відеофільму «СНІД – не обертайтеся спиною до нього», говорили про міфи, які існують в нашому суспільстві щодо проблематики СНІДу.

А ЩО ТИ ЗНАЄШ ПРО ВІЛ/СНІД? Вікторина “Молодь проти СНІДу”. Переходь за посиланням та візьми участь у вікторині ttps://www.youtube.com/watch?v=n1qlPfeLIbQ

25.11.2025 стартувала Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»
7 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Цього ж дня розпочинається міжнародна акція «16 днів проти насильства», яка проводиться щороку в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно. Основною її метою є привернення уваги суспільства до проблем подолання домашнього насильства, насильства за ознакою статі, жорстокого поводження з дітьми та протидії торгівлі людьми.

Акція проводиться задля активізації роботи органів державної влади, державних закладів, громадських організацій, які здійснюють свою діяльність у цьому напрямі, а також з метою підвищення обізнаності населення.

На знак підтримки учасники акції пов’язують помаранчевою стрічкою свій одяг. Це офіційний колір протидії домашньому насильству, що символізує світле та вільне від жорстокості майбутнє.

Всеукраїнською акцією «16 днів проти насильства» охоплюються такі важливі дати:

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

5 грудня – Міжнародний день волонтера;

6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Захист прав осіб, які постраждали від домашнього насильства, надання їм гарантованої допомоги, притягнення кривдників до відповідальності – обов’язок держави. Байдужість до посягання на іншу людину, особливо вчинене в родинному колі, має назавжди викорінитися з нашого суспільства. Толерування цього ганебного явища – неприпустиме.

Наші воїни виборюють на полі бою право на існування нашої країни, захищаючи нашу землю від окупантів. Перед нами стоїть обов’язок розбудувати незалежну Україну, вільну від будь-яких проявів насильства.

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека проголошені Конституцією України найвищою соціальною цінністю.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини стоїть на захисті основоположних прав і свобод людини і громадянина.

Якщо Ви постраждали від домашнього насильства або стали свідком такого ганебного явища, повідомляйте про це.

До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини можна звернутися:

- за адресою вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;

- електронною поштою: hotline@ombudsman.gov.ua;

- зателефонувати на гарячу лінію: 0800501720.

24.11.2025. Інформаційне повідомлення

Запобігання булінгу

Види морального знущання над дитиною

1. Ігнорування вашої дитини

Ігнорування дитини відбувається в тому випадку, якщо батько/мати не перебуває поруч з нею протягом тривалого часу - настільки тривалого, що дитина починає відчувати себе самотньою. Крім того, бувають ситуації, в яких ви можете фізично бути присутнім поруч з дитиною, але не звертати на неї належної уваги. Дитина також відчуває себе ігнорованою, якщо ви уникаєте зорового контакту під час розмови з нею або не звертаєтесь до неї на ім'я.

2. Відмова в задоволенні потреб дитини

Відмова задовольняти потреби дитини може виражатись у такому простому прояві, як висміювання дитини в присутності сторонніх, вам воно може здаватися несуттєвим інцидентом, але насправді може мати найсерйозніші й тривалі наслідки для дитини. Якщо дитина систематично не відчуває дотику ваших рук, ви не обіймаєте її чи не гладите, то тим самим відмовляєтеся задовольняти її найпростіші фізичні потреби. Ви також морально принижуєте її і в тому випадку, якщо відкидаєте основні потреби й бажання дитини.

3. Ізоляція дитини

Ізоляція означає, що ви постійно перешкоджаєте спілкуванню вашої дитини із друзями або однолітками. Це може також означати, що ви не допускаєте соціальної взаємодії дитини з іншими членами сім'ї або дорослими. Ізоляція відбувається у випадку, якщо ви обмежуєте свободу пересування вашої дитини, часто в якості покарання. Хоча багато батьків уважають нормальним карати свою дитину шляхом накладення певних обмежень, занадто часте застосування такого роду покарань може набути формиморального знущання.

4. Використання або розбещення дитини за допомогою маніпулювання

Використання або розбещення дитини - це форма морального знущання, яка приховує навчання або втягнення її ким-небудь у неприпустиму й навіть незаконну діяльність. У деяких випадках вашу дитину можуть навіть примусити до таких дій без вашого відома. Така форма морального знущання може проявлятись в антигромадській або саморуйнівній поведінці батьків чи опікуна. Примус до брехні, злодійства або втягнення у проституцію може спровокувати агресивну поведінку дитини.

5. Усна образа та приниження

Усна форма морального приниження має досить значний і тривалий вплив на дитину. Усна образа включає висміювання, присоромлення, приниження дитини на систематичній основі. Вона може також приймати форму словесних погроз, що виходять від будь-кого.

6. Тероризування дитини

Тероризування - це форма морального знущання, при якій батько/мати погрожує або залякує дитину, щоби примусити її підкоритись. Батьки можутьпогрожувати або залякувати дитину різними способами. Це може бути дія, яка поставить дитину в небезпечне або незручне становище. Або ж дія, спрямована на те, щоб розлучити її з домашнім улюбленцем, улюбленою іграшкою й навіть рідним братом чи сестрою - до того часу, доки дитина не підкориться. У багатьох випадках, коли батькиставлять перед дитиною нереальні цілі й маютьнереалістичні очікування, вона відчуває себе заляканою. Вона може злякатись небезпечних наслідків, які неминуче настануть, якщо вона не буде відповідати таким очікуванням.

7. Нехтування дитиною

Нехтування дитиною може набувати різнихформ, наприклад, відсутностіуваги до її освітніх потреб. Це відбувається, коли батькине можутьабо не надаютьдитині матеріали, посібники, приладдя, необхідні для навчання. Дитина може відчувати моральне знущання у формі психічної (психологічної) зневаги. Це ситуація, при якій батько/мати відмовляється помічати або ігнорує потреби дитини в лікуванні, яке може допомогти їй подолати серйозні психологічні (психічні) проблеми. Третя форма зневаги виникає тоді, коли батьки відмовляються визнавати потребу дитини в медичному лікуванні.

Може здатися, що багато форм морального знущання над дитиною - це частина загальних методів виховання. Однак такі методи можуть перетворитись на справжнє насильство, коли через часте застосування починають негативно впливати на дитину. Наприклад, абсолютно нормально як покарання ставити дитину в куток, але тільки до того часу, поки таке покарання не увійде у звичку, не стане щоденною практикою. Ваша дитина повинна зрозуміти причину покарання, а не сприймати його як ірраціональну й маніакальну поведінку з вашого боку.

Чому відбувається моральне знущання?

Моральному знущанню піддаються діти з різних сімей. Батьки завжди хочуть кращого для своєї дитини, але іноді бувають ситуації, які можуть змусити дорослих застосувати суворий або жорсткий підхід. Існує безліч факторів, які можуть призвести до морального знущання дорослих над дітьми.

Ось деякі, найбільш важливі з них: стрес; обмаль часу на дитину через постійну зайнятість; нестача матеріальних та інших ресурсів; слабкі навички виховання; громадська ізоляція; неприродні очікування від дитини.

Крім того, у деяких випадках батьки можуть морально знущатись над дитиною, ґрунтуючись на особистому досвіді, тому що так свого часу поводилися з ними.

Ось кілька фізичних ознак морального знущання над дітьми:

Дитина раптово починає мочитись або не тримати кал під час сну, при цьому медичні причини таких дій відсутні.

Надходять різні скарги дитини психосоматичного характеру: скарги на регулярні головні болі, нудоту чи навіть болі в животі. Але результати медичного обстеження залишаються в межах норми або невизначеними.

Якщо ваша дитина страждає від морального знущання, у неї можуть бувати напади діареї та блювання, які іноді тривають кілька тижнів і навіть місяців.

Якщо ваша дитина переживає моральне насильство, ви можете помітити деякі суттєві затримки на різних етапах її розвитку. Загальною ознакою морального знущання над дітьми є прагнення дитини виглядати й відчувати себе не так, як усі. Дитина може несподівано й кардинально змінити стиль свого одягу, почати одягатись неналежним чином на різних заходах або в різних місцях.

Ось кілька соціальних симптомів морального знущання, які можуть спостерігатись у вашої дитини:

У дитини спостерігається значне відставання в різних сферах розвитку.

Можна помітити, що дитина стала поводитись тихіше, ніж зазвичай, і лякається найменшого шуму й навіть знайомих голосів. Вона може стати відлюдником, відмовлятися спілкуватися з людьми й підтримувати зоровий контакт під час розмови. Усі ці симптоми можуть бути ранніми ознаками розвитку депресії, тривоги, страху, психотравми або навіть агресії.

Якщо ваша дитина стала жертвою морального насильства, ви можете помітити в неї важкі й часто важко контрольовані симптоми саморуйнування. Вона може проявляти суїцидальні тенденції або агресивно, зухвало поводитися, що полягає у зловживанні алкоголем або наркотиками.

Якщо дитина піддається моральному знущанню, у неї можуть проявлятися й абсолютно протилежні моделі поведінки. Дитина стає надмірно поступливою й погоджується на все, що ви говорите. Вона може раптово стати надмірно вихованою і ввічливою або виглядає підкреслено охайною та чистою.

Коли ваша дитина страждає від морального насильства, ви можете помітити в неї підвищену потребу в увазі батьків або навпаки - дитина може виглядати надзвичайно пригніченою або нехарактерно сором'язливою.

Дуже простий спосіб визначити, чи піддається ваша дитина моральному знущанню, - це поспостерігати за нею під час гри. Більшість дітей копіюють негативну поведінку або мову, свідками якої вони є в себе вдома. Якщо ви бачите, що ваша дитина демонструє нетипову для неї поведінку або вимовляє слова, невідповідні для її віку, це може бути ознакою морального насильства.

Як визначити ознаки емоційно агресивної поведінки в дорослих?

Дорослий обзиває й висміює дитину у присутності сторонніх.

Дорослий придумує дитині принизливі й недоречні прізвиська.

У деяких випадках дорослий словесно погрожує дитині. Він може підвищити голос на дитину або погрожувати їй фізичним насильством. Іноді він змушує дитину спостерігати акт насильства або нанесення фізичної шкоди кому-небудь або чому-небудь близькому для дитини.

Дорослий морально принижує дитину, проявляючи нереалістичні очікування від неї.

У деяких випадках моральне насильство над дитиною виражається в залученні її до вирішення питань опікунства, присутності на засіданнях під час шлюборозлучних процесів.

Навіть зразкові батьки іноді кричать на своїх дітей та ігнорують їх. Коли такі випадки поодинокі, вони не є насильством. Небезпека емоційного насильства з'являється тоді, коли такий тип поведінки батьків стає звичним і систематичним.

Хоча моральне знущання над дитиною може статися практично в будь-якій сім'ї, незалежно від того, яка в ній панує атмосфера.

Ось деякі ситуації, які можуть збільшити небезпеку морального знущання над дітьми:

Родині, яка переживає фінансові труднощі, важко піклуватися про академічну успішність дитини та інші її основні потреби. У такій сім'ї дитина, ймовірно, зіткнеться з моральним насильством.

Самотній батько або самотня мати можутьвідчувати себе надмірно обтяженими турботою й відповідальністю за дитину. Вони можуть зривати своє роздратування на дитині й тим самим морально принижувати її.

Дитина знаходиться в зоні високого ризику піддатись моральному знущанню у випадку, якщо батьки живуть окремо один від одного або розлучені. У такій ситуації обоє батьків можуть бути занадто зайняті роботою й емоційно нехтують дитиною.

Бути батьками, безумовно, велика відповідальність, для цього потрібне величезне терпіння. Можливо, що в той час, як ви кричите на дитину або ігноруєте її із кращих міркувань, результати такої поведінки не завжди виправдовують ваші очікування. Якщо ви відчуваєте, що якимось чином морально ображаєте свою дитину, важливо проконсультуватись у відповідного спеціаліста. Він зможе утримати вас від образливої поведінки, допоможе позбутися звички до морального насильства й покращить ваше ставлення до дитини.

18.11.2025. Консултація для батьків

Психологічна готовність дитини до школи

Психологічна готовність дитини до школи — це комплекс навичок та якостей, що забезпечують успішну адаптацію. Вона включає емоційну стабільність, розвинені соціальні навички (вміння спілкуватися, дотримуватися правил, самостійність) та когнітивну готовність (увага, пам'ять, логічне мислення). Батькам важливо формувати позитивне ставлення до школи, розвивати самостійність, навчати дитину самообслуговування та створювати атмосферу підтримки, а не тиску.

Етапи формування психологічної готовності

Створіть позитивне уявлення про школу: Заохочуйте інтерес до навчання, розповідайте про шкільне життя в позитивному ключі та уникайте навіювання страху перед школою чи вчителем.
Розвивайте самостійність: Дозволяйте дитині займатися справами самостійно, навіть якщо це вимагає більше часу. Привчайте її до самообслуговування, самостійної гри та виконання простих завдань без постійного нагляду дорослого.
Формуйте соціальні навички: Навчайте дитину спілкуватися з однолітками, дотримуватися правил гри, слухати інших і будувати здорові стосунки. Заохочуйте її до спільних ігор та спілкування в колективі.
Тренуйте когнітивні навички: Вмикайте в розпорядок дня завдання на розвиток уваги, пам'яті та логічного мислення. Це можуть бути дидактичні ігри, читання книг, розповідь про прочитане або розв'язання простих задач.
Розвивайте емоційну стійкість: Вчіть дитину контролювати свої емоції та адекватно реагувати на похвалу чи зауваження. Навчіть її спокійно чекати своєї черги та не засмучуватися через невдачі.
Розвивайте мовлення: Заохочуйте дитину висловлювати свої думки, описувати предмети, переказувати історії та відповідати на запитання. Це допоможе їй легше адаптуватися до шкільного навчання.

Що можуть зробити батьки?

Ставтеся з розумінням: Будьте терплячими та підтримуйте дитину, а не звалюйте на неї відповідальність за ваш емоційний стан.
Створіть умови для розвитку: Залучайте дитину до різноманітних занять, які допомагають розвивати навички, необхідні для школи.
Будьте позитивними: Створіть позитивну атмосферу вдома, яка сприятиме розвитку дитини та її впевненості в собі.
Спілкуйтеся: Регулярно спілкуйтеся з дитиною, слухайте її та відповідайте на її запитання, це допоможе вам краще зрозуміти її потреби та можливості.

17.11.2025 Інформаційне повідомлення

16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності, запроваджений у зв’язку із ухваленням ЮНЕСКО у 1995 році Декларації принципів терпимості, в основу якої закладено положення, проголошені в Загальній декларації прав людини.

Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження. Пропонуємо добірку ігор для дошкільнят з даної теми.

07.11.2025 Консультація для батьків молодших груп

Чому дитину треба навчати гратися?

Постаючи посередником між дитиною і довкіллям, дорослий має пам'ятати: він не пасивний спостерігач, а активний партнер, який організовує предметне середовище й ігрову діяльність дитини та вчить дитину гратися. І без його активної, діяльної участі в процесі ознайомлення із секретами іграшки навіть найліпші іграшки здатні викликати у дитини лише одноманітні примітивні дії, а отже, не сприятимуть належному розвитку малюка.

Дитина долучається до активних дій із предметами, а дорослий показує їй нові способи гри, заохочуючи наслідувальні та самостійні дії (називає дії словом, аби дитина розуміла, як саме і навіщо потрібно виконувати ту чи іншу дію). Упродовж усього часу гри важливо, щоб дитина переживала позитивні емоції. Основне завдання дорослого при цьому - навчити малюка діяти з іграшкою, гратися нею, наслідуючи дорослого й тим самим накопичуючи власний досвід.

Види іграшок: дидактичні та образні.

Дидактичні - це такі іграшки, що мають навчальну мету і завдання.

Образні іграшки - це ті, які передають певний образ, зображають певний предмет, істоту тощо (ляльки, іграшкові звірі, машинки, літаки, меблі, предмети побуту, одяг, білизна тощо).

До групи дидактичних ігор та іграшок належать: пірамідки; мотрійки; куби-вкладки або сортери; кубики; шнурівки; різноманітні ігри з картинками, лото тощо. З дитиною віком 1,5-2 роки насамперед варто розглянути нову іграшку, наприклад, пірамідку, показати їй, що ковпачок, а відтак і кільця з пірамідки можна зняти. Потім слід продемонструвати, як нанизувати їх на стрижень. При цьому дорослий має коментувати всі свої дії словами.

Гратися з пірамідкою можна в кілька способів:

- знімати кільця зі стрижня, для того щоб викласти з них доріжку, квіточку абощо;

- знімати, а потім нанизувати кільця на стрижень пірамідки по черзі: дорослий-дитина, або чергуючи руки.

Якщо пірамідка має кілька кілець однакового кольору, то, знімаючи їх, можна складати окремо за кольорами, а потім нанизувати: чи то всі однакові за кольором кільця, чи то чергуючи їх, роблячи пірамідку «веселою». Якщо пірамідок кілька, можна на кожну нанизувати кільця лише одного кольору, вибираючи з-поміж усіх.

Конусну пірамідку варто пропонувати малюкам після двох років. Розпочинати варто з найменшої кількості кілець - трьох. Дитина вже вміє знімати і нанизувати кільця на стрижень, тому варто звернути її увагу на те, що всі кільця різної величини: є велике, маленьке і найменше. І скласти пірамідку правильно можна лише з урахуванням величини кілець - від найбільшого до найменшого. Склавши пірамідку, потрібно поставити її перед дитиною і провести по кільцях долонею чи вказівним пальцем, тобто показати дитині, що пірамідка правильно зібрана - «...вона рівненька, і пальчик «біжить» по ній швиденько, не спотикаючись. А от на пірамідці, що зібрана неправильно, пальчик спотикається, провалюється в ямку чи має вилізати нагору, і долонькам незручно обіймати таку пірамідку». Це все також необхідно продемонструвати малюку за допомогою його пальчика та долоньки.

Мотрійка є унікальною іграшкою, оскільки вона - автодидактична, тобто передбачає лише один варіант складання. Проте це зовсім не означає, що в ознайомленні дитини із цією іграшкою не потрібна допомога дорослого. Якщо перед малюком мовчки поставити мотрійку, то він навряд чи самостійно розбереться з нею. При перших зустрічах малюка з мотрійкою участь дорослого необхідна. Оскільки саме він оживлює, так би мовити, маленьких нерухомих ляльок, наділяє їх характерними рисами, веселою чи сумною вдачею, робить їх потішними й пустотливими. Уперше демонструючи дитині мотрійку, її варто обіграти, адже це лялька своєрідна, незвична, розмальована. Можна порівняти таку особливу іграшку з тими, що вже є у дитини, відзначивши відмінні елементи, а також спільне - личко з очками, усміхненим ротиком; наявність одягу, нехай і намальованого, тощо. На початковому етапі ознайомлення з іграшкою найліпше використовувати тримісну мотрійку. Якщо мотрійок є кілька, можна запропонувати дитині дібрати до кожної з них таку саму за зростом і вишикувати їх парами - від найвищих до найнижчих, або від найменших до найбільших тощо. Мотрійка повинна з'явитися в ігровому середовищі малюка навіть раніше пірамідки.

Вкладки або сортери - ще одна дидактична іграшка, яка не лише цікава малюкам, а й надзвичайно значима для їх розвитку. Для початку найліпше обрати іграшку з найменшою кількістю отворів, щоб можна було легко зосередити увагу малюка. Згодом, коли дитина опанує необхідні дії з нею, можна буде запропонувати й восьмигранну іграшку. Передусім потрібно показати дитині куб з фігурками всередині, як брязкальце. Варто звернути її увагу на те, як фігурки туди потрапили через різні отвори у стінках куба. Для цього слід обвести почергово контур кількох отворів і звернути увагу малюка на їх особливості - круг, як кілечко, тощо. Далі необхідно дістати вкладки-фігурки й запропонувати дитині вкласти їх усередині. Ліпше вибрати дві-три вкладки з найяскравішими ознаками (круг, трикутник, півколо тощо). Потім узяти одну з фігурок і показати дитині її ребром - у такий спосіб демонструючи однаковість форм фігурки й отвору. Можна обвести контури вказівним пальцем і те саме запропонувати зробити малюку, наголосивши на їх однаковості, і занурити фігурку в отвір. Але не слід вкидати її одразу! Обов'язково треба витягнути її, показавши дитині взаємну відповідність отвору і самої фігурки, і лише після цього вже вкинути фігурку в отвір або ж запропонувати це зробити малюку.

Гра з кубиками потребує спеціальних рухів для захоплення й перекладання з однієї руки в другу, а тому є важливою для розвитку малюка. Після того, як дитина навчиться брати й утримувати в руці кубик, можна пропонувати їй «велике» будівництво. Звісно, на першому етапі дитина лише спостерігає - а будувати має дорослий, обов'язково коментуючи всі свої дії. Найбільше малюкам подобається, коли побудована башта раптом розсипається (руйнується), і гра розпочинається спочатку.

Парні картинки. Парні картинки сприяють розвитку в малюка сприймання та мисленнєвих операції. Для початку з набору картинок слід обрати 2-3 пари неподібних малюнків. Потім покласти перед дитиною по одній картинці з пар, запропонувавши їх розглянути, назвати, допомогти виокремити певні ознаки тощо. Потім необхідно показати малюку картинку, що є парою до однієї з розглянутих, і запропонувати віднайти таку саму, однакову. Відтак по одній показати картинки, що залишилися з тих, які були початково обрані. Поступово можна збільшувати кількість картинок, із поміж яких малюк обиратиме однакові. Лото.

Гру в лото доцільно пропонувати дітям, старшим 2,5 років, а її тематику ліпше обирати, орієнтуючись на досвід дітей. Гра в лото «Вдягни ляльку» сприяє закріпленню знань дитини про одяг: назви його предметів, послідовність вдягання, відповідність сезонам чи погодним умовам тощо. Лото «Де чиє дитинча» ознайомлює малюків з різновидами тварин, сприяє закріпленню назв як дорослих тварин, так і їхніх дитинчат, ознайомлює з їхнім зовнішнім виглядом, характерними ознаками. Лото «Хто що їсть?» пропонує малюкові віднайти відповідний корм для певної тварини тощо. Не важливо, з якого віку ви почнете розглядати з дитиною картинки лото. Куди важливіше - спиратися на досвід дитини та ситуативність її психічних процесів. Так, якщо ви пропонуєте малюку вдягти ляльку, а надворі зима, варто саме по-зимовому її і вдягати, а не пропонувати дитині вдягти ляльку «так, як ми влітку на морі відпочивали». У разі, якщо дитина бачила на власні очі корову з телям чи курочку з курчатами, то й розпочинати розгляд картинок з лото «Де чиє дитинча» слід із зображень саме цих тварин. Пропонуючи малюку таку гру, слід пам'ятати, що, крім досягнення «дорослих» цілей і завдань, гра має дарувати дитині задоволення: від процесу гри, взаємодії з дорослим, можливості продемонструвати мамі й татові свої досягнення. Це стосується усіх видів дитячих ігор.

Група образних іграшок об'єднує ляльок і звіряток, машинки і м'ячі, ляльковий одяг і постіль, меблі й посуд тощо. Але й ці іграшки потребують участі дорослого у представленні себе своєму володарю - дитині. Так, машинка їздить і без допомоги дорослого. Але машинка сама по собі може викликати лише ці примітивні дії: дитина буде возити її чи то за мотузку, чи то рукою і видавати відповідні звуки. Відсутність дорослого в іграх дитини призводить до того, що малюк «застрягає» на певних діях. Та й катання машинки і «бібікання» не є грою - це лише дія.

Гра - це поєднання кількох ігрових дій у певний сюжет. Наприклад, у машинку навантажили цеглинки, відвезли їх на будівництво, де збудували хатинку для песика. Проте навіть такий елементарний сюжет спершу дитина не може розіграти без допомоги дорослого. Участь тата чи мами може бути або такою повною, або значно меншою - у вигляді постановки запитань дитині: «Що у машинку можна навантажити?», «Куди можна відвезти?», «Що можна побудувати?», «Для кого будемо будувати?», «Чи залишився песик задоволеним твоїм будиночком?». А якщо на перше запитання отримали відповідь «кавуни», то й гра буде розгортатися в іншому напрямі (так зароджується сюжетна гра); її розквіт у дошкільному віці цілком залежить від того, як дорослі грали з дитиною в іграшки саме в цей період - упродовж третього року життя.

Батьки доволі часто запитують: «А що роботи з іграшками, які втратили свою привабливість для дитини?». Адже навіть упродовж першого року життя в малюка збирається чималий арсенал іграшок. Найчастіше улюбленими стають саме ті, з якими дорослі навчили гратися, показали безпосередньо її приховані цікавинки. А є й такі іграшки, про які малюк навіть не згадує. Пробудити згаслий інтерес дитини до призабутої іграшки можна в доволі простий спосіб. Необхідно простежити за інтересом малюка й прибрати з дитячих полиць і шафок ті іграшки, які є найменш уживаними. А повертати їх назад, в «ігрове поле» дитини, варто не раніше ніж за 1,5-2 місяці. Варіантів повернення іграшок із забуття є кілька: повертати поступово по 1-2 іграшки впродовж кількох днів і прибирати їх так само - по 1-2 іграшки з активного комплекту; скласти певний набір із прихованих іграшок - наприклад, відібрати для нього ті, яких немає у чинному асортименті іграшок дитини, або ті, які зможуть значно розширити гру дитини з лялькою. Відтак слід повернути складений набір до дитячого куточка, одночасно прибравши з нього іграшки, інтерес до яких у малюка згас. Нові старі іграшки зазвичай викликають у малюка не менший інтерес, ніж тоді, коли вони були справді новими. Проте дорослий має пам'ятати про своє завдання під час ознайомлення малюка з іграшкою, навіть не дуже новою: обіграти, а не просто вручити з добрими побажаннями. Використання такого прийому «оновлення іграшки» є дієвим і для дитини раннього віку, і для старшого дошкільника. До того ж ситуація повернення іграшки дає змогу дитині відчути себе активною, успішною. Адже тепер вже дитина може навчити дорослого, який старанно демонструє свої «незнання» і «невміння», гратися чи використовувати певну іграшку. А отже, продемонструвати йому свої вміння і можливості.

Найефективніше психічний розвиток дитини відбувається за невеликої кількості іграшок, оскільки малюку треба оволодіти всіма властивостями і способами поводження з кожною з них. Натомість велика кількість іграшок відволікає увагу дитини - вона не здатна зосередитися на якійсь одній, на її цікавинках. Дорослим варто знати, що кожну іграшку слід обігрувати: навіть за невеликої кількості іграшок у дитини має бути установка на пошук нових варіантів дій із кожною з них. Тоді гратися буде цікаво. Лише тоді іграшки будуть сприяти психічному та фізичному розвитку малюка.

05.11.2025. Консультація для педагогів і батьків

Турбота про себе не егоїзм, а необхідність

Турбота про себе – це прояв відповідальності і протилежність егоїзму. Якщо ви навчитеся піклуватися про себе, розпізнавати і задовольняти свої власні почуття й потреби, ви відчуєте, як ізсередини наповнюєтеся позитивною енергією та любов’ю, з якими вам захочеться поділитися з іншими людьми. І це буде справжня й міцна любов. Саме любов, а не бажання виглядати хорошим чи отримати повагу і схвалення зі сторони оточуючих. Безумовна любов, яка дозволяє досягти емоційної свободи. Турбота лише про інших призводить до почуття самітності, спустошеності, злості, депресії і образи. І на те є вагома причина. Коли ми ігноруємо свої власні почуття і потреби, ми ніби відмовляємося від самих себе.
Турбота про себе не повинна бути схожа на відпустку, куди ми їдемо, бо страшно виснажені через постійний внутрішній пресинг. А це часто означає необхідність робити ті речі, які вам найменше хочеться робити.

Це означає чесно подивитися на ваші невдачі і розчарування і вирішити, що ви будете з ними робити. Це означає прийняти те, що якісь ваші бажання не будуть здійснені. Це означає – зуміти відпустити те, що потрібно відпустити. Вибрати нове. Когось з вашого оточення це засмутить, а для когось ваш вибір стане жертвою.

Піклуватися про себе – означає жити, не копіюючи постійно інших людей, – і знайти своє власне життя – таке, яке, можливо, не підходить іншим, але яке підходить вам.

Як почати турбуватися про себе?

Пізнання себе варто почати саме з важливих запитань до себе. Адже турбота про себе – це про особливе відношення. Відношення до найважливішої людини в своєму житті. Коли ми ігноруємо свої власні почуття і потреби, ми ніби відмовляємося від самих себе.

Турботу про себе можна поділити на 3 уявні частини. Перше – це важливі запитання, друге – фізична турбота і третє – душевна турбота.

Турбота про себе ефективна тоді, коли вона вплетена у щоденну рутину, а не тільки під час відпустки чи за виняткових обставин. Якщо ми хочемо стати кращими, то турбота про свій душевний стан стає просто необхідністю. Щасливі і здорові люди можуть досягти більшого, ніж всі інші. Нижче перераховані 20 простих способів подбати про себе вже сьогодні:

1. Прощайте себе за невеликі помилки. Ставтеся до себе з такою ж добротою і турботою, як до свого кращого друга.

2. Попросіть когось, кого ви поважаєте, стати вашим особистим наставником. Так ви дуже його порадуєте.

3. Виділяйте кожен день по 15 хвилин вільного часу. Дозвольте собі трохи зменшити обороти і побути в тиші. Це особливо важливо, якщо у вас є непосидючі діти або робота, що вимагає значних зусиль.

4. Кожен день слухайте як мінімум по 3 свої улюблені пісні.

5. Якщо ви відчуваєте, що ваша самооцінка починає падати, напишіть самі собі любовне послання.

6. Щовечора робіть запис у своєму щоденнику – важливе навіть найкоротше речення. Малюйте комікси, пишіть вірші або просто ведіть список подяк. З’єднайте все це разом або придумайте собі якесь заняття.

7. Не піддавайтеся тиску з боку, щоб проводити свій вільний час так, як хочеться оточуючим. Якщо ви інтроверт, то не повинні вибачатися за бажання побути на самоті. Ставтеся до своєї душі так, як вважаєте правильним.

8. Дозвольте собі відчути свої емоції. Дайте почуттям волю, навіть (і особливо) якщо вони приносять біль.

9. Творіть кожен день. Не має значення, що це буде. Будь-яка творчість — їжа для душі.

10. Щоранку робіть собі по три компліменти. Починайте день з роботи над своєю поліпшеною версією.

11. Не намагайтеся зробити все самі. Говоріть людям, чого ви від них хочете, і ви здивуєтеся їх готовності надати вам допомогу.

12. Навчіться приймати компліменти так, щоб після цього ви відчували себе впевнено, а не дискомфортно.

13. Будьте вдячними і протягом дня насолоджуйтеся невеликими радощами.

14. Навчіться говорити «ні».

15. Дихайте глибше, коли злитеся, відчуваєте стрес або чогось боїтеся.

16. Кожен день балуйте себе чимось смачненьким і не звинувачуйте себе за це.

17. Зверніть увагу на те, як ви розмовляєте самі з собою. Ви здивуєтеся тому, що почуєте. Постарайтеся звертатися до себе в більш позитивній манері.

18. Кожен день відзначайте якусь одну річ, яка Вам подобається у вашому тілі.

19. Встановіть рамки і допоможіть іншим зробити те ж саме. Поважайте їх, не вдаючись до критики.

20. Навчіться медитувати.

Піклуватися про себе – означає дати собі можливість бути нормальним. Звичайним. Непомітним. Спокійно ставитися до того, що кухня іноді буває брудною, і розуміти, що ідеальна фігура і спілкування з несправжніми друзями – не головні цілі в житті.

24.10.2025. Психологічна просвіта

Формування стійкості до стресу у дітей дошкілного віку

Стрес – це реакція організму на подразнення, де подразником є ситуація. Більшість дітей сьогодні перебуває під впливом стресу. Виникає перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників (емоційний стрес).

Надмірний стрес – «токсичний» і може вплинути на поведінку дитини, її працездатність, здоров'я, взаємини з оточенням і в родині.

Причини стресу у дитини дошкільного віку:

патологічні спадкові фактори;
особливості особистості;
особливі періоди життя (криза «3 років»);
стихійні лиха, військова агресія;
нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;
низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;
фізичні та емоційні перенапруження під час навчання;
великі зміни в сім'ї (розлучення батьків, смерть ближнього, переїзд або навіть народження нового члена сім'ї);
надмірно щільний графік (навчання, зайняття спортом, відвідування гуртків тощо) і невеликій перепочинку між різними видами зайнятості.
психологічний тиск на самого себе (людина-«приклад» у всьому і боязнь робити помилки).

Дослідження показують, що негативний вплив стресу є більш глибоким на дітей, які молодші 10 років. За даними Американської психологічної асоціації, близько 20% дітей повідомляють про те, що вони відчувають сильну тривогу і напруження, але на жаль, тільки 3% батьків можуть оцінити наявність стресу у своєї дитини.

Діти по-різному реагують на стрес залежно від індивідуальних якостей і навичок управління собою. Діти дошкільники не зможуть повною мірою пояснити свої почуття.

У дітей стрес може проявлятися через зміни в поведінці. Загальні зміни можуть включати дратівливість або примхливість, плач, пітливість долонь, втечі, агресивні або захисні сплески, погойдування, відмова від діяльності, яка раніше приносила їм задоволення, постійний вираз занепокоєння, скарги на садок чи друзів, демонстрація несподіваних переляканих реакцій, занадто велика або занадто мала прихильність до батьків або вихователя, нервово-рухова поведінка (наприклад, закручування або розтягнення волосся, жування і смоктання, кусання шкіри та нігтів).

Оскільки діти часто не знайомі зі словом «стрес» і його значенням, вони можуть висловлювати почуття стресу за допомогою інших слів. Діти також можуть виражати почуття стресу, кажучи негативні речі про себе, про інших або про навколишній світ (наприклад, «я нікому не подобаюся», «я тупий», «немає нічого веселого»). Для батьків важливо вислухати ці слова і заяви і спробувати з'ясувати, чому ваша дитина говорить їх, і визначити джерело стресу.

Стрес також може проявлятись у вигляді фізичних симптомів, таких як болі в животі, головний біль і нудота. Якщо дитина скаржиться на частий біль в животі, головний біль, або якщо ці скарги посилюються в певних ситуаціях (наприклад, перед дорогою до садка, вкладанням ввечері спати), знайте, що дитина ймовірно переживає сильний стрес. Сучасні психологи стверджують, що тривалі фізичні та психічні навантаження, що перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів та серйозних психосоматичних розладів у дітей.

Як ви можете допомогти своїм дітям впоратися зі стресом?

Поговоріть зі своїми дітьми

Грайте зі своїми дітьми

Запишіть своїх дітей на уроки музики

Заохочуйте сон

Будьте зразком для наслідування.

Вчіться слухати.

22.10.2025. Консультація для педагогів

Відновлення власних ресурсів: важливість та практичні рекомендації для педагогів.
Професія педагога — це не лише навчання й виховання, але й постійна
емоційна взаємодія з дітьми, батьками, колегами. Усі ці аспекти вимагають значних внутрішніх ресурсів. Проте в умовах стресу, особливо під час складних періодів, як-от воєнний стан, ресурси педагога можуть швидко вичерпуватись. Важливо не лише помічати цей процес, але й вчасно відновлювати сили.
Чому важливо відновлювати ресурси?
Виснаження фізичних, емоційних і психічних ресурсів призводить до:
● Зниження працездатності та мотивації.
● Появи ознак професійного вигорання.
● Погіршення фізичного здоров’я: головний біль, порушення сну, втома.
● Зниження здатності до ефективної взаємодії з дітьми та колегами.
Для забезпечення якісної роботи та власного благополуччя педагогам необхідно регулярно відновлювати свої ресурси.
Ключові ресурси педагога:
1. Фізичний ресурс: здоров’я, енергія, витривалість.
2. Емоційний ресурс: здатність керувати емоціями, підтримувати позитивний настрій.
3. Психологічний ресурс: стресостійкість, внутрішня мотивація.
4. Соціальний ресурс: підтримка від колег, родини, друзів.

Методи відновлення ресурсів:
1. Відновлення фізичного ресурсу
● Регулярний сон. Дотримання режиму сну є ключовим фактором. 7-8 годин сну допоможуть відновити енергію.
● Фізична активність. Легка зарядка, прогулянки на свіжому повітрі або йога допоможуть зняти м’язову напругу і покращити кровообіг.
● Збалансоване харчування. Правильний раціон, багатий на вітаміни та мікроелементи, підтримує імунітет та рівень енергії.
2. Відновлення емоційного ресурсу
● Практика вдячності. Щовечора згадуйте 2-3 позитивні моменти дня, за які ви вдячні.
● Робота з емоціями. Записуйте свої думки та почуття в щоденник, щоб краще розуміти свої емоції та знаходити шляхи їх подолання.
● Розваги та хобі. Знайдіть час для занять, які приносять вам радість: малювання, читання, музика.
3. Відновлення психологічного ресурсу
● Медитація та релаксація. Практикуйте короткі сесії медитації або дихальних вправ для зниження стресу та покращення концентрації.
● Арт-терапія. Малювання, ліплення або інші творчі заняття допомагають відволіктися від проблем і висловити свої емоції.
● Гнучке мислення. Працюйте над тим, щоб дивитися на проблеми як на виклики, а не як на перешкоди.
4. Відновлення соціального ресурсу
● Спілкування з колегами. Підтримка від колег може стати джерелом емоційного розвантаження. Обговорення проблем та пошук рішень разом допоможуть зменшити стрес.
● Підтримка родини та друзів. Проведіть час із близькими, обговоріть свої переживання. Емоційна підтримка важлива для відновлення сил.
Профілактика виснаження:
● Плануйте відпочинок. Не чекайте, поки втома стане критичною. Регулярно влаштовуйте короткі перерви протягом дня.
● Уникайте перевантаження. Ставте реалістичні завдання і делегуйте частину роботи, якщо це можливо.
● Обмежте інформаційний потік. Уникайте надмірного перегляду новин, особливо перед сном. Замість цього оберіть приємну книжку чи фільм.
Практичні вправи для відновлення:
1. Техніка "Три вдихи спокою"
Сядьте зручно, закрийте очі.
Зробіть три глибокі вдихи через ніс, повільно видихаючи ротом.
Уявіть, як з кожним вдихом ви наповнюєтеся спокоєм, а з видихом — відпускаєте напругу.
2. Вправа "Маленькі радощі"
Щовечора записуйте три речі, які принесли вам радість чи задоволення протягом дня.
Зосередьтеся на цих моментах і відчуйте вдячність за них.
3. Техніка "Візуалізація спокою"
Уявіть собі місце, де ви почуваєтесь максимально комфортно та безпечно (ліс, море, поле).
Перенесіться подумки в це місце на кілька хвилин, уявляючи всі деталі.
Пам’ятайте, що ваші ресурси — це ваша сила. Доглядаючи за собою, ви стаєте прикладом для своїх вихованців, адже вчите їх турботи про себе. Регулярне відновлення фізичних, емоційних і психологічних ресурсів допомагає зберегти баланс, залишатися продуктивними та уникати вигорання.
Пам’ятайте: ваше благополуччя — це основа успіху в професії та житті.

16.10.2025. Пам'ятка для батьків